Представники Національного музею історії України показали намисто 350–325 рр. до н.е.

Про це йдеться на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.

Його знайдено у похованні № 2 кургану № 22 поблизу села Вільна Україна на Херсонщині. Під час розкопок експедиції Інституту археології АН України під керівництвом Олександра Лєскова у 1970 році.

Намисто – один із найдавніших та найпоширеніших типів прикрас, ранні зразки яких використовували наші пращури ще 100 000 років тому. Його носили або нашивали на одяг, приділяючи особливу увагу лініям шиї та грудей, тобто найбільш вразливим місцям, бо будь-яке намисто виконувало не лише естетичну, а й магічну, захисну функцію.

Намистини могли бути різних кольорів, форм, оздоблені різним декором, але саме декор у вигляді очей був найпопулярнішим на території Північного Причорномор’я за часів античності. Зокрема, ці намистини, які було виготовлено в одному з грецьких міст, а знайдено в скіфському жіночому похованні.

Виникнення такого декору дослідники пов’язують із особливим ставленням людей до зорових контактів. Згідно з цими уявленнями деякі істоти, у тому числі люди, мають «зле» око, яке може спричинити іншим людям різні лиха: невдачі у справах, хвороби і навіть смерть.

Водночас у багатьох народів світу око стало символом магічних здібностей, сили, захисту, можливості божества чи героя бачити недоступне зору простої людини. Відповідно, зображення ока чи очей різних форм, кольорів вважали дуже сильним захисним оберегом – він відштовхував погляд, що міг завдати шкоди. Так намистини з «очима» стали захисними амулетами проти зурочення і злого ока.