Класична теорія кризи середнього віку, що ґрунтується на так званій U-подібній кривій щастя, стверджує, що рівень суб’єктивного благополуччя людини знижується до середнього віку, досягає мінімуму, а потім поступово підвищується, однак нові дослідження ставлять цю модель під сумнів. Вперше U-подібна крива була підтверджена у 2008 році Девідом Бланчфлауером і Ендрю Освальдом, які проаналізували дані з більш ніж 70 країн, але сучасні дані свідчать про те, що ця схема не є універсальною.

Протягом тривалого часу вважалося, що люди в західних суспільствах стикаються з мінімумом щастя в середньому віці, після чого рівень задоволення життям починає зростати. Однак у неіндустріальних суспільствах, наприклад, в країнах Латинської Америки, Африки та Азії, спостерігаються інші траєкторії щастя, які не вписуються у традиційну U-подібну модель. Дослідження також показують, що спад у рівні щастя може починатися раніше, а іноді пік задоволеності життям припадає на середній вік, з подальшим поступовим зниженням після 45 років.

Навіть один з авторів теорії, Девід Бланчфлауер, почав піддавати сумніву її універсальність. Він звернув увагу на зростання тривожності та депресії серед молоді, особливо серед дівчат, що змінює звичну траєкторію життєвого щастя. Замість того, щоб чітко слідувати U-подібній кривій, рівень благополуччя тепер виявляє більш складні й непередбачувані зміни.

Соціолог Девід Бартрам критикує U-подібну модель, вважаючи, що вона може бути статистичним артефактом, тобто результатом аналізу, що не враховує ключових чинників. Він наголошує, що дослідження часто виключають з аналізу такі важливі фактори, як розлучення або проблеми зі здоров’ям, що можуть вплинути на рівень щастя. За його словами, для об’єктивного розуміння змін щастя протягом життя слід брати до уваги всі життєві події, включно з негативними, які частіше трапляються в старшому віці.

Рівень суб’єктивного благополуччя також залежить від економічних і соціальних умов. Наприклад, під час рецесії 2011 року, люди, які досягли середнього віку, демонстрували нижчі показники щастя, ніж попередні покоління у тому ж віці. Це свідчить про те, що економічні потрясіння можуть мати значний вплив на суб’єктивне благополуччя.

Психологи Ненсі Галамбос і Марджі Лахман наголошують, що спрощена концепція кризи середнього віку може вводити в оману, адже не враховує розмаїття життєвих ситуацій. Лахман додає, що U-подібна крива щастя може відволікати увагу від індивідуальних життєвих шляхів і характерних особливостей кожного вікового періоду, що робить модель занадто спрощеною для відображення реальності.

Таким чином, хоча U-подібна теорія щастя залишається популярною, дедалі більше дослідників ставлять її під сумнів, вказуючи на те, що рівень щастя є складною і багатовимірною характеристикою, яка змінюється залежно від культурних, соціальних та індивідуальних факторів.