Люди звикли використовувати зоровий контакт для вираження почуттів і емоцій, однак при спілкуванні з собаками, особливо незнайомими, прямий погляд у вічі може бути небезпечною помилкою.

Коли собаки зустрічаються між собою, вони зазвичай уникають прямого погляду, щоб зменшити напругу та уникнути конфліктів.

 У світі людей тривалий зоровий контакт зазвичай сигналізує про залученість, довіру або глибоке почуття зв'язку... У світі собак безперервний погляд - здебільшого - не є двозначним. Це не цікавість, не відстороненість і не захоплення. Це прямий виклик, еквівалентний фразі "Хочеш побитися?".

Часто люди інстинктивно дивляться собаці в очі, що на відстані не є проблемою. Однак у міру наближення, особливо якщо тварина гуляє сама й не любить прямий зоровий контакт, ситуація може стати небезпечною.

Тоді як ми можемо намагатися передати почуття дружелюбності або захоплення, дивлячись на собаку, собака, на якого ми дивимося, може інтерпретувати наш погляд зовсім по-іншому. Можливо, як виклик, загрозу або небажане вторгнення в його сприйманий простір.

Якщо собака почувається некомфортно, він може подавати сигнали тривоги – облизувати губи, позіхати чи відвертати голову. Якщо ці попередження проігнорувати, а людина продовжить дивитися, нахилятися або навіть тягнутися до тварини, собака може напружитися, заричати або навіть вкусити.

Водночас кінолог зазначає, що, хоча собаки інстинктивно сприймають прямий зоровий контакт як загрозу, вони адаптувалися до життя поруч із людьми. Тому з часом багато тварин засвоїли, що погляд людини не завжди означає небезпеку, а навпаки – може слугувати способом спілкування та встановлення зв'язку.