Концепцію "локального часу", що дає змогу описувати його перебіг у різних фізичних системах, розробили вчені у складі міжнародної наукової групи. Стаття опублікована в Foundations.

Час сам по собі невизначений. Людина може відчути та виміряти тільки його перебіг, розповідають науковці у своїй дослідницькій роботі.

Автори публікації вважають, що початкове уявлення про час могло виникнути у предків людини близько трьох мільйонів років тому в процесі спостереження за регулярною зміною світлих і темних частин доби (день/ніч). Пізніше стародавні гомініди могли помітити фази Місяця і пов’язані з ними зміни природних явищ. Той, хто вперше підрахував кількість днів між двома повними місяцями, створив першу міру плину часу.

За теорією, висунутою дослідниками, час являє собою якийсь самостійний потік, який змінюється за власними законами та рухається за залежною від них траєкторією. А отже, його перебіг може прискорюватися, сповільнюватися і навіть змінюватися залежно від умов.

"Будь-який процес, що підлягає дослідженню за певний період, є, по суті, об’єднанням безпосередньо досліджуваного процесу і супутнього часового потоку. При цьому поняття часу для цього процесу не збігається з астрономічним і залежить виключно від його перебігу і змін, що відбуваються в ньому", – розповіли вчені.

У своїй роботі фахівці ставили собі завдання пов’язати абстрактне поняття часу з конкретними фізичними процесами. Для цього вони використовували математичний апарат для визначення «локального часу» на прикладі простих геометричних об’єктів. Це дало змогу зіставити математичний опис із повсякденним людським досвідом вимірювання часу.

Під час дослідження вчені використовували методи з різних галузей математики: геометрії кривих, ріманової геометрії, теорії диференціальних рівнянь, теорії ймовірностей і випадкових процесів.

Експерименти показали, що в низці математичних моделей можна ввести суворе кількісне поняття «локального часу», яке відображає порядок проходження подій. Цей час визначається на основі впорядкованого набору вимірювань різних величин, проведених в один і той самий момент.

Таким чином, математичне визначення «локального часу», запропоноване вченими, дає змогу не тільки описувати властивості спостережуваних явищ, а й, можливо, передбачати їхній розвиток.