Вчені заново оцінили висоту виверження вулкана Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай, що стався на початку 2022 року. Вона виявилася рекордно великою: попелястий шлейф піднявся вище 50 кілометрів і досяг мезосфери.

знімок зроблений японським супутником Himawari-8 через 100 хвилин після початку виверження / ©Simon Proud, Oxford University, RALSpace NCEO, Japan Meteorological Agency

Хунга-Тонга і Хунга-Хаапай – пара невеликих незаселених островів в полінезійському архіпелазі Тонга. Вони являють собою виступаючі над поверхнею частини конуса підводного вулкана Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай, який зберігає високу активність. Його останнє виверження відбулося в середині січня 2022 року, воно створило потужне цунамі і призвело до людських жертв.

Тепер вчені з Оксфордського університету поглянули на цю катастрофу з нового ракурсу, використавши дані супутникових спостережень. Така робота дозволила точніше оцінити висоту попелястого шлейфу, викинутого виверженням. Виявилося, він піднявся на висоту 57 кілометрів, подолавши нижні шари земної атмосфери — тропосферу і стратосферу, — і досяг мезосфери. Про це повідомляється в статті, опублікованій в журналі Science.

Як правило, шлейф оцінюють на основі вимірювань температури, оскільки в межах тропосфери в нормі з набором висоти вона стабільно знижується. Однак у стратосфері все відбувається навпаки, і температура знову зростає. Це ускладнює такі розрахунки для такого потужного виверження, якою виявилася подія початку 2022 року. Тому Саймон Прауд (Simon Proud) і його колеги використовували метод паралакса — зміни видимого положення об’єкта при погляді на нього з різних точок.

Вчені спиралися на дані зйомки, яку вели кілька метеосупутників з геостаціонарної орбіти. Розрахунки показали, що висота попелястого шлейфу Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай досягла 57 кілометрів — набагато більше колишнього рекордсмена подібних вимірювань, виверження філіппінського вулкана Пінатубо в 1991 році (40 кілометрів). За словами авторів, цей шлейф став першим, який досяг земної мезосфери, що починається з висоти приблизно 50 кілометрів.

На основі своїх формул Прауд і його колеги збираються розробити алгоритм для автоматичної оцінки висоти вулканічних шлейфів методом паралакса. Це дозволить набрати велику базу, яка стане в нагоді для уточнення моделей динаміки атмосфери, внеску подібних подій в зміни клімату, а також кращого розуміння самих вивержень і пов’язаних з ними викидів попелу і газів.