Міжнародне дослідження виявило ключову роль дикого злаку “Aegilops tauschii” у формуванні генетичного різноманіття пшениці, що сприяло її глобальному поширенню та адаптації.

Пшениця є гібридом трьох диких трав, що містять три основні геноми (A, B, D), з яких D-геном походить від “Aegilops tauschii”. Це схрещування відбулося 8-11 тисяч років тому на території Родючого півмісяця, де виник новий вид пшениці з високим вмістом клейковини. Успіх цього гібриду обумовлений саме його генетичними властивостями, що забезпечили йому широку аграрну застосовність і географічне поширення.

Однією з основних загадок пшениці є її здатність поширюватися в умовах обмеженої генетичної різноманітності, яка виникла в результаті самозапилення та ефекту “пляшкового горлечка”. Дослідники пояснюють, що вирішальну роль у адаптації пшениці до нових середовищ відіграло додавання D-геному від “Aegilops tauschii”, який збагатив пшеницю важливими генетичними елементами.

Вивчення геному “Aegilops tauschii” охопило 493 унікальних зразки з різних куточків світу, що дало можливість створити пангеном для порівняльного аналізу. Аналіз 80 000 місцевих сортів пшениці показав, що 75% D-геному пшениці походить від лінії L2, що зародилася на південному Каспійському узбережжі. Решта 25% генетичного матеріалу пшениці походить від інших ліній “Aegilops tauschii”, які додали важливі адаптивні характеристики.

Особливу увагу дослідники звернули на лінію L3 з території сучасної Грузії, яка передала пшениці гени, відповідальні за покращення якості тіста. Гіпотеза про схрещування пшениці з грузинськими лініями “Aegilops tauschii” підтверджена тим, що в сортах пшениці з Грузії виявлено в сім разів більше генів L3, ніж у пшениці з Родючого півмісяця. Це свідчить про важливий генетичний обмін між регіонами.

Отримані результати відкривають нові можливості для сільськогосподарської науки, зокрема створення нових сортів пшениці з підвищеною стійкістю до кліматичних змін і хвороб.