З нашим тендітним тілом без густого волосяного покрову та незручною потребою в кисні люди не створені для того, щоб витримувати умови на вершині світу. Однак мікроби, які називають наш ніс і рот домом, навіть не звертають на це уваги.

Збір генетичного аналізу замороженого мікробіому на висоті 7900 м над рівнем моря на південному сідлі Евересту:
малюнок а) демонструє маршрут до пункту збору;
малюнок b) фотографія табору IV;
малюнок c) це крупний план місця збору зразків.

Вчені, вивчаючи зразки ґрунту, зібрані в четвертому висотному таборі на Евересті (також відомому як South Col) на відмітці 8000 метрів над рівнем моря, виявили "людський підпис" - заморожених мікроорганізмів.
Мікроби потрапили туди несподіваним шляхом — "автостопом" піднявшись на схил Евересту в носі, горлі та на шкірі альпіністів.

Що здивувало дослідників, так це те, що деякі з цих організмів, включаючи Staphylococcus і Streptococcus, можуть залишатися в стані спокою, і життєздатними протягом сотень років у суворих умовах Евересту!

Дослідження, опубліковане в журналі Arctic, Antarctic, and Alpine Research, відзначає першу в історіі подію, коли дослідники остаточно ідентифікували мікроби, асоційовані з людиною, у зразках, зібраних приблизно на висоті 8000 метрів.

"Якщо хтось на схилі гори висмаркався або навіть кашлянув, то ця дія може залишити неушкоджені мікроорганізми на горі", — сказав Стів Шмідт, професор екології та еволюційної біології Колорадського університету (м. Боулдер) і головний автор наукової статті.

Мікроби, асоційовані з людиною, що були виявлені в дослідженні, є відносно невеликою частиною організмів навколо висотного табору IV.

Вчені знайшли переважно екстремофілів: мікробів, які еволюціонували, щоб жити в найсуворіших умовах на Землі.

Говорячи про Південне сідло Евересту, ці умови включають інтенсивне ультрафіолетове світло, нищівно низькі температури та відсутність рідкої води.

Ось чому так вражає те, що деякі мікроби, пов’язані з людиною, можуть вижити там разом зі своїми більш витривалішими побратимами. Людський організм має багато різних умов для існування мікроорганізмів, але екстремальний холод, сухість та ультрафіолет це не про нього.

Альпіністи, які заразилися та одужали від нових штамів норовірусу, можуть вважати новину про «стафілокок, що адаптований до Евересту», жахливою.

Проте, уважне читання оригінальної публікації виявляє мало причин для тривоги альпіністів, які приходять до Евересту.

Існує різниця між "виживанням" і "активним розмноженням" мікроорганізмів на таких висотах. Якщо альпіністи на Евересті хворіють, це все через передачу мікробів між людинами, а не від мікробів, заморожених у таборі IV.

За словами Шмідта та його співавторів, справжнє занепокоєння полягає в тому, що їхні дослідження доводять, що як тільки асоційовані з людиною мікроорганізми досягають таких високогірних місць, вони, як правило, залишаються тут якщо і не назавжди, то на дуже довгий термін.

"Наші дані свідчать про те, що Південне сідло та інші високогірні середовища можуть бути точками глибокого заморожування і накопичення мікроорганізмів, що переносяться людиною, і які можуть ніколи не покинути схили гори, як тільки вони потраплять до нього", – пишуть дослідники.

Висновок полягає в тому, що як тільки люди починають досліджувати "інші світи", ми повинні бути дуже обережними з тим, що ми залишаємо за собою. Наші мікроорганізми можуть взаємодіяти з оточуючим середовищем дивовижним і потенційно шкідливим способом.

І як тільки цей "джин вийде з пляшки", його вже неможливо помістити назад.