Прийнято вважати, що наука ігнорує народну медицину, тому що боїться конкуренції з доступними за вартістю засобами та з лікарями, які не зацікавлені «лікувати людину роками». Про те, чи це відповідає дійсності, розповів лікар-терапевт.

Мені доводилося чути цей погляд, який, звичайно ж, хибний. На жаль, неодноразово доводилося бачити і пацієнтів, які вірили в “народну медицину” мало не до останніх днів життя, а приходили до нас тоді, коли зробити вже було нічого не можна. Але в самому питанні міститься не зовсім коректне словосполучення “не вірить”.

Науці не властиво у що-небудь вірити чи не вірити, вона спирається лише на докази, які повинні підтверджувати чи спростовувати гіпотези, що виникають. І в цьому відношенні доказова медицина, як частина науки, зацікавлена ​​у пошуку та впровадженні нових перевірених науково-методів лікування.

Жодної упередженості до так званої народної медицини у науки немає. Якщо виникає гіпотеза у тому, що, наприклад, корінь імбиру чудовим чином виліковує проказу, ніхто це відразу спростовувати. Якщо є підстави, проводяться повноцінні наукові дослідження, що починаються з впливу передбачуваних ліків на клітини в лабораторії.

Якщо ми бачимо ефект, далі експериментуємо з лабораторними мишами, людиноподібними мавпами. Встановлюється токсичність цієї комбінації для організму, терапевтичні дозування. На наступному етапі проводиться повноцінне рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження, де одній групі пацієнтів дають цей корінь у формі, наприклад, синіх капсул, а інший – аналогічні на вигляд капсули, що не містять жодних діючих речовин.

Ніхто не повинен знати, які капсули є діючими, а які пустушки – навіть лікарі, що беруть участь в експерименті, це повідомляється тільки в самому кінці. Саме тому дослідження називається “сліпим”, тому досягається максимальна об’єктивність його результатів.

Далі підбивається підсумок, і якщо ми бачимо, що в першій групі статистично більша кількість позитивних результатів, то наука підтверджує лікувальну силу “народного засобу”.

Цінність подібного експерименту в тому, що його можна повторити в будь-якій точці Землі з будь-якими іншими пацієнтами і отримати аналогічні результати. Всі ліки, що використовуються, або інші методи лікування в офіційній медицині пройшли через подібні перевірки. До слова, більшість експериментальних ліків із нею не справляються, і їхня розробка припиняється.

Так, десятки перспективних препаратів від старечого недоумства в останні роки так і не вийшли на ринок, як не довели своєї спроможності, хоча на їх створення витратили мільярди доларів.

Але “народні цілителі”, як правило, не демонструють великої зацікавленості в науковій перевірці своїх зілля або терапевтичних методів, оскільки припускають, яким буде їх результат.

На жаль, у деяких випадках люди відмовляються від перевіреного лікування на користь “народного”, чим завдають важкого, часом непоправного удару по своєму здоров’ю, упускаючи дорогоцінний час, у який ще можна було виправити ситуацію. Саме з цим пов’язане часом специфічне ставлення лікарів до цілителів.