Наявність дітей справді надає життю глибшого сенсу — це підтверджує масштабне соціологічне дослідження Кельнського університету, опубліковане у травні 2025 року в Journal of Marriage and Family. Але водночас воно вказує й на зниження загальної задоволеності життям, особливо серед жінок.

Дослідники Маріта Якоб і Ансґар Худде проаналізували відповіді понад 43 тисяч респондентів із 30 країн. Їх цікавили два ключові виміри добробуту: відчуття сенсу та задоволення життям. Висновок: батьківство додає мети, але не завжди радості.

Особливо це помітно серед жінок із низьким соціально-економічним статусом: у цій групі задоволеність життям у матерів нижча, ніж у бездітних жінок. Водночас переважна більшість батьків — незалежно від статі — вважають, що з народженням дитини їхнє життя стало більш осмисленим.

Скандинавська модель — приклад для Європи

Найбільше задоволених батьків — у країнах Північної Європи. Тут сімейна політика підтримує не лише догляд за дітьми, а й рівноправне партнерство в родині. У таких умовах і сенс, і задоволення життям зростають одночасно.

Гендерна рівність, зокрема в оплаті праці, сприяє гармонійнішим сімейним стосункам, а корпоративна культура дозволяє адаптувати робочий графік під потреби родини. У скандинавських країнах діти сприймаються не як «виклик для батьків», а як суспільна відповідальність.

Контраст із Німеччиною

У Німеччині зміни в сімейній політиці останніх років не дали очікуваного ефекту. Більшість обов’язків із догляду за дітьми, як і раніше, лягає на плечі жінок. Це знижує рівень задоволеності життям, хоча відчуття сенсу з появою дитини зберігається.

Дослідники зазначають: перша дитина приносить потужне емоційне оновлення. Але вже за півтора року повсякденний стрес і втома знижують задоволення, навіть якщо відчуття глибокої мети залишається.

Що це означає для суспільства?

У світлі війни, еміграції та демографічної кризи, для України особливо актуальні питання: що робить батьківство джерелом радості? Чому одні країни підтримують батьків, а інші — залишають їх сам на сам із викликами?

Відповідь частково криється в тому, як суспільство та держава ставляться до сім’ї. Там, де дитина — спільна цінність, там і задоволеність, і сенс вищі. І навпаки — де батьківство сприймається як приватна ноша, там частіше з’являються втома й розчарування.