|
У столиці підбили підсумки першої п’ятирічки проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства», який реалізує UNFPA. На круглому столі у Голосіївському Денному центрі соціально-психологічної допомоги місто презентувало власну модель реагування на насильство — одну з найкращих в Україні за масштабом та ефективністю.
Як усе починалося
Київ став першим українським містом, яке у 2020 році системно взялося за інтеграцію міжнародних підходів до протидії домашньому насильству. Під політичним патронажем міської влади створили міську програму, яка охоплює допомогу, захист, профілактику та юридичний супровід.
UNFPA називає київську модель “просунутою” — прикладом для інших громад.
Координатор проєкту Костянтин Бойчук відзначив: системна взаємодія поліції, соціальних служб та медиків — ключ до результату.
Соціальна інфраструктура підтримки
Три денні центри психологічної допомоги
Вони працюють у Шевченківському, Дніпровському та з вересня — у Голосіївському районі (вул. Михайла Стельмаха, 6-А).
Тут постраждалі отримують:
безкоштовну психологічну допомогу;
консультації юристів;
супровід соціальних працівників;
підтримку сімей із дітьми.
Ці центри — місця, куди люди звертаються до поліції, коли ще не написано заяву, але небезпека вже поруч.
Притулки та кризові кімнати
У Києві працюють два притулки для людей, які потребують негайної ізоляції від кривдника, та дві кризові кімнати для короткострокового перебування.
Саме там люди можуть провести перші дні після втечі від насильства, поки фахівці шукають безпечний сценарій: житло, соціальні служби, реабілітацію.
Мобільні бригади
Команди соціальних працівників і психологів виїжджають за викликами у райони, де постраждалим складно прийти особисто — наприклад, жертвам, які живуть із кривдником.
Показники, які говорять самі за себе
Менше звернень до поліції
За даними ГУНП Києва:
2024 рік: понад 27 тис. звернень, 11 тис. підтверджених випадків;
за 10 місяців 2025 року: майже 23 тис. звернень, із них 6 641 підтверджений випадок.
Зменшення такий значний показник поліція пояснює роботою соціальних служб: люди перестали чекати, доки насильство стане криміналом — вони звертаються до спеціалістів на ранніх етапах.
Більше звернень до соцслужб
У Київському міському центрі гендерної рівності цифри зростають:
2022 рік — близько 3500 звернень;
2023 — понад 6000;
2025 — майже 14 000 лише за 10 місяців.
Це не зростання насильства, а показник зростання довіри й ефективності інфраструктури: людям тепер є куди звертатися.
“Це була не просто інфраструктурна робота — це зміна підходів”, — підсумувала заступниця голови КМДА Марина Хонда.
24/7: Телефон довіри
Лінія підтримки працює безперервно, у режимі 24/7:
1500 — зі стаціонарного, (044) 272-15-00 — з мобільного.
Саме вночі і у вихідні, за статистикою, трапляється найбільше випадків домашнього насильства. Оператори:
надають первинну емоційну підтримку;
пояснюють алгоритм дій;
за потреби перенаправляють до служб.
Нові виклики: війна
Вторгнення рф різко змінило соціальний портрет Києва:
32% клієнтів притулків і кризових кімнат — ВПО.
З’явилися нові вразливі групи: цивільні, які повернулися з полону, ветерани, люди з інвалідністю, дружини військових.
Напруга в родинах зростає на тлі ПТСР, втрат роботи, житла, переїздів.
Столиця запускає окремі програми для ветеранів та їхніх родин, адже сімейні конфлікти часто виникають через травму, а не злий умисел.
Подальші кроки
UNFPA продовжить співпрацю з Києвом до 2029 року — у рамках нової програми підтримки України.
Місто планує:
розширювати мережу центрів допомоги;
навчати лікарів, поліцейських та соціальних працівників;
посилювати превенцію через освітні програми для молоді.
Чому це важливо кожному киянину
Домашнє насильство — не приватна історія за замкненими дверима. Це проблема, що впливає на міста так само, як транспорт чи безпека.
Чим раніше людина звертається — тим менше шансів на трагедію.
Сильна система — не карає, а рятує.
Війна підсилює стрес у мільйонів людей. Тому відкрита підтримка — не слабкість, а життєва стратегія.
Київ пройшов важливий етап. Але п’ять років — не фінал.
Це фундамент, на який треба спиратися, щоб наступне покоління не називало домашнє насильство “нормою”.
|