Життя на нашій планеті триває вже кілька мільярдів років. Молоді зірки зайняли привілейоване становище у пошуках життя в іншому місці. Адже легше порівнювати минуле та сьогодення, ніж робити припущення про майбутнє. Однак дослідження показали, що нам не слід відкидати старі зірки як господарі планет, на яких є життя, навіть якщо зірки померли – хоча смерть, можливо, не така вже й хороша для життя. Нове дослідження опубліковано в The Astrophysical Journal Letters.

Фактором, який є вирішальним, є зірковий вітер. Магнітне поле нашої планети захищає нас від потоку частинок, що постійно надходить від Сонця. Набагато гірше, коли зірки молоді і поступово видужують. Дослідження таких зірок, як Сонце, або навіть старіших зірок, показують, що вони мають тенденцію до зміни сили та складності магнітного поля, що сильно впливає на зірковий вітер.

У міру старіння цих зірок, подібних до Сонця, руйнівні виверження стають менш ймовірними, що підвищує ймовірність збереження життя навколо об’єктів і навіть дає більше шансів для розвитку розвинутих цивілізацій.

Тож зірки на кшталт Сонця чи старші гарні – ну, до певного моменту. Нашій зірці та багатьом подібним їй судилося стати червоними гігантами. Як тільки в ядрі зірки закінчується водень, вона спочатку стискається, спалахуючи гелій, а потім роздмухується. Цілком ймовірно, що коли Сонце надується, його зовнішній шар розшириться до орбіти Землі. І хоча щільність плазми буде дуже низькою, ми маємо підозру, що перебування всередині зірки не дуже корисне для життя.

Фаза червоного гіганта також характеризується викидом потужних зоряних вітрів, а тепло від тепер уже великої зірки відсуває зону, що мешкає далі. Це може бути гарною новиною для супутників газових гігантів, але не для скелястих планет: Венери та Меркурія на цей момент вже точно не буде, і в кращому випадку Земля та Марс будуть спалені. Тож не дуже гостинно для життя, принаймні, не скрізь.

Дослідникам також було цікаво, що станеться згодом. Червоні гіганти скидають свої шари, і залишається тільки стисле ядро, що виродилося. Ми називаємо цю мертву зірку білим карликом. Без зіркових вітрів і з великою стабільністю протягом мільярдів років білі карлики є чудовим місцем для життя, поки планети пережили фазу червоних гігантів і життя розвинулося після появи білого карлика.

Дослідження показують, що зміни від звичайної зірки до червоного гіганта та білого карлика відбуваються надто швидко, щоб життя могло адаптуватися, якщо у вас немає способу захистити та перемістити цілу планету. Старі зірки та білі карлики слід досліджувати як потенційні господарі життя, але малоймовірно, що життя зможе безперервно існувати у світі, коли його зірка змінюється та розвивається.